Про метеликів. Частина перша: від яйця до лялечки

Метелики або лускокрилі (Lepidoptera), - один з найпоширеніших рядів класу комах. За кількістю видів - більше 156 000 - вони займають друге місце, поступаючись лише жукам (твердокрилі), яких налічується більше 360 000 видів. Метелики, викопні рештки яких відомі починаючи з юрського періоду, в даний час - один з найбільш багатих на види рядів комах, представники якого поширені на всіх континентах, за винятком Антарктиди.

Почнемо, як говорили римляни, ab ovo - від яйця. Саме з яйця, з яйцеклітини, яка містить спадкову інформацію про майбутній організм, його розміри, форму, забарвлення, розвиток, - все й починається. Більшість метеликів розвиваються з запліднених яєць (запліднення у цих комах внутрішнє), але є і виключення. Так, у деяких видів спостерігається партеногенез - розвиток з незаплідненого яйця.

Яйце метелика Caligo memnon

Швидкість дозрівання яєць може бути різною. Це залежить не лише від виду, а й від умов навколишнього середовища, зокрема від температури та вологості. Деяким метеликам в період дозрівання яєць потрібне додаткове харчування. Іншим же харчування в дорослому стані не потрібне. У таких метеликів (їх ще називають афагами) навіть відсутній хоботок, за допомогою якого вони могли б споживати їжу.

Яйця дозріли, тепер потрібно їх відкласти. У кожного виду місця відкладання яєць специфічні. Одні види піклуються про потомство, відкладаючи яйця на кормову рослину (більшість денних метеликів), інші просто розкидають яйця по землі (тонкопряди), треті намагаються закопати їх у землю (деякі совки). Але у всіх випадках яйця пристосовані до розвитку саме в тих умовах, в які поміщають їх самки. Якщо яйця потраплять в інші місця - їм загрожує неминуча загибель.

Яйце метелика Dryas iulia на вусику пасифлори

Яйця метеликів мають різноманітну форму та структуру поверхні, а забарвлення їх зазвичай біле з зеленим відтінком. Але зустрічаються й інші кольори - червоний, блакитний, зелений, бурий, жовтий. Не рідкісні яйця з красивим малюнком. Різні і форми кладок яєць. Деякі лускокрилі роблять кладку у вигляді кілець, оперізуючи ними тоненькі гілочки. Часто кладки бувають покриті волосками, які метелики беруть зі свого черевця.

І ось яйця відкладені. Але не всім їм призначено дати життя гусеницям. Це залежить від того, наскільки сприятливими будуть умови розвитку. Крім того, у яєць метеликів багато ворогів. Це різні дрібні хижі клопи, личинки та дорослі особини жуків-турунів, золотоочки, а також лютий ворог яєць лускокрилих - паразитична перетинчастокрила трихограма. Яйця метеликів також схильні до різних захворювань грибкового, бактеріального та вірусного походження.

Яйце метелика Morpho peleides

Деякі метелики не відкладають яйця, а відразу народжують личинок-гусениць. Але живородних метеликів небагато, у більшості видів цих комах гусениці в призначений час з'являються з яєць. Личинки деяких метеликів після вилуплення з'їдають шкаралупу яйця: речовини, які входять до її складу, допоможуть їм у подальшому розвитку.

На гусінь тих видів метеликів, які розкидають яєчка далеко від кормових рослин, після вилуплення чекає далека подорож у пошуках корму. В цьому їм часто допомагає вітер. Малюсінькі гусениці забираються на піднесені місця (верхівки травинок, гілки кущів і дерев), випускають павутинку і, використовуючи її як вітрило, відправляються в далекі подорожі. Це сприяє розселенню виду, хоча багато гусениць під час таких мандрівок гине. Втім, природа завбачливо наділила всі види метеликів, які розселяються гусінню за допомогою вітру, або великою плодовитістю, або поліфагією (тобто здатністю гусениць харчуватися багатьма видами рослин), або здатністю личинок довго існувати без їжі.

Гусінь на павутинці

Гусениці деяких лускокрилих освоїли водне середовище. Ряд їх дихає в воді через покриви тіла, а дихальця, за допомогою яких дихають всі наземні види гусениць, у них редуковані. У деяких видів навіть є зябра, інші ж живуть всередині листів водних рослин і безпосередньо не стикаються з водою. А ще декілька видів водних гусениць мають густий волосяний покрив, в результаті чого вони дихають повітрям, яке залишається між волосками при зануренні гусениці в воду.

Гусінь, яка розвивається у воді, харчується водними рослинами. Рослини служать кормом і для більшості гусениць, які живуть на суші. При цьому вони не лише об'їдають листя, але й можуть вести підземний спосіб життя і харчуватися корінням або жити всередині стебел трав і стовбурів дерев, проточуючи в них довгі ходи.

Гусениця поїдає листок

Личинки деяких видів метеликів викликають у рослин ненормальне розростання тканин, так звані галли. Наприклад, міль з роду Coleohora відкладає яйця в бутони одного з видів в'юнка. Закінчивши свій розвиток, гусениця круговим надрізом відокремлює галл і опускається разом з ним на павутинці на землю, після чого деякий час пересувається разом з ним, як равлик зі своїм будиночком. Потім вона прикріплює павутинкою свій галл-будиночок до якоїсь рослини і, підготувавши отвір для вильоту, перетворюється на лялечку.

Взагалі характер ушкоджень, які заподіюються рослинам гусеницями різних видів, досить специфічний, і існують навіть визначники гусениць, які базуються на формі цих ушкоджень.

Гусінь за трапезою

Крім рослинної їжі гусінь метеликів може харчуватись і їжею тваринного походження. Крім того, гусені десятка родин метеликів властиве хижацтво. Бувають і гусениці-паразити. Але, звичайно, і у самих гусениць багато ворогів. На них паразитує кілька видів круглих червів. Багато гусениць гине від вірусних, бактеріальних і грибкових захворювань. Але особливо багато ворогів у гусені в світі комах. Це хижі жуки-туруни та комахи-паразити, які заражають їх своїми яйцями.

Гусінь деяких метеликів має волосяний покрив, який заважає паразитам відкладати яйця. Багато хто, напевно, чув про те, що вкриті довгими волосками гусениці отруйні та небезпечні. Так, є й такі гусениці. Але зі всього різноманіття видів волохатих гусениць отруйних можна перерахувати по пальцях, інші ж види абсолютно нешкідливі. Та й отруйні небезпечні лише при дуже великому їх скупченні, що буває не так часто. А коли це все ж відбувається, винуватцем найчастіше виявляється людина, яка бездумно застосовує отрутохімікати, які знищують в першу чергу хижих і паразитичних комах.

«Волохата» гусінь

Широко відома здатність деяких видів гусениць до маскування. Наприклад, гусінь п'ядунів (Geometridae) відмінно наслідує сучки рослин, на яких годується. Ці гусениці цікаві ще й тим, що при пересуванні різко підтягують задню частину тіла до передньої, а потім висувають передню частину, тримаючись при цьому черевними ніжками за субстрат. Рухаючись, вони як би вимірюють довжину, за що їх, і українською, і латинською, називають землемірами.

Чого лише не наслідують гусениці - сучки, бруньки, кору... Гусениці соснового бражника (Sphinx pinastri) чудово маскуються під соснову хвою. А одна з тропічних гусениць мімікрує під... змію. Точніше, під передню частину змії певного виду, так як вся змія, звичайно, довша за гусеницю.

Гусінь метелика Hemeroplanes triptolemus

Багато неїстівних, отруйних гусениць (як і інші отруйні комахи) мають яскраве застережливе забарвлення. Захисна роль такого забарвлення посилюється, якщо тварини знаходяться недалеко одна від одної. Мабуть тому багато видів гусениць на протязі свого розвитку тримаються разом, утворюючи так звані гнізда. У гусениць, вкритих волосками, при спільному проживанні ці волоски створюють, крім того, додаткову загальну перешкоду, яка захищає від нападів хижаків.

Цікаво дізнатись про зір у гусениць. Він у них дуже слабкий, личинки метеликів можуть розрізняти лише світло і тінь і не бачать чітких обрисів предметів. Саме око гусениці - це скупчення забарвлених світлочутливих плям. Такі плями-очі знаходяться не лише на голові, вони розкидані по всьому тілу і допомагають гусениці вчасно сховатися від пекучого сонця або визначити, що лист вже обгризено і пора переповзати на новий.

Гусінь метелика Acraga coa

Личинки метеликів - важливі члени природних співтовариств. Харчуючись переважно рослинною їжею, вони самі служать кормом багатьом комахоїдним тваринам. Дуже велика їх роль в живленні ряду комахоїдних птахів, які не лише їдять їх самі, а й збирають у великих кількостях як корм для пташенят.

В процесі розвитку гусінь метеликів проходить кілька вікових фаз, відмінності між якими деколи настільки сильні, що їх можна прийняти за гусениць різних видів. Перехід від однієї фази до іншої відбувається в процесі линьки. Цікаво, що стать метелика виявляється ще на стадії гусениці і з кожною віковою фазою статеві відмінності все виразніші.

Різні вікові фази гусені одного виду

У більшості гусениць цикл розвитку проходить за один-два місяці, але у деяких, наприклад, у метелика виду Stigmella malella, - набагато швидше, всього за 36 годин. А у деяких метеликів, які живуть на півночі, гусінь, навпаки, розвивається по кілька років.

Процес заляльковування у гусениць, особливо денних видів метеликів, вражає своєю простотою і складністю одночасно. Здавалося б, кілька секунд тому це була гусениця - і ось на тобі - лопнула шкурка і перед тобою вже лялечка. Перед заляльковуванням багато видів гусениць змінюють свою поведінку - стають неспокійними, припиняють харчуватись і шукають затишне місце.

Лялечка метелика на зворотному боці листка

У різних видів такі місця можуть бути різними. Деякі гусениці заляльковуються прямо на кормовій рослині, зазвичай на зворотному боці листка. Інші - в опалому листі або в скрученому листі, що залишилось на деревах. Ці листки не опадають на зиму тому, що гусениці їх спеціально закріплюють. Личинки ряду видів здійснюють у пошуках відповідного місця цілу подорож і навіть не заляльковуються, якщо їх позбавити цієї пробіжки. Є гусениці, які перед заляльковуванням зариваються в землю, а є такі, що використовують для цього стіни будинків, паркани, телеграфні стовпи.

Перед заляльковуванням гусінь часто зменшується в розмірах - стає коротшою, деякі змінюють колір. Багато видів плетуть кокон, для спорудження якого використовують не лише шовкову нитку, а й підсобний матеріал - грудочки землі, шматочки листя, стебел трав. Відомий випадок, коли гусениця метелика-чубатки використовувала для кокона шматочки свинцю, які зіскоблювала зі свинцевої оболонки кинутого шматка кабелю.

Лялечка метелика Danaus plexippus незадовго до вилуплення

Після того як заляльковування відбулось, починається дуже відповідальний етап процесу розвитку метелика. За зовнішніми проявами його можна назвати затишшям. Але насправді всередині лялечки відбуваються дуже важливі процеси перебудови організму, формуються нові органи.

Лялечки різних метеликів сильно розрізняються за формою і кольором. Зазвичай вони одноколірні і гладенькі. Але зустрічаються і лялечки з колючими або вузлуватими виступами. Деякі лялечки коричневі або зелені, інші яскраво забарвлені, іноді з золотим чи срібним малюнком. Відмінності настільки значні і настільки характерні для кожного виду, що по лялечці можна визначити вид метелика. У багатьох лялечок на кінці задньої частини тіла є відросток, часто оснащений колючками. Цей відросток називається кремастером і служить для закріплення лялечки після того, як шкурка гусениці впаде. Деякі лялечки закріплюються пояском шовкових ниток.

«Золоті» лялечки

Більшість лялечок - мовчазні створіння, але зустрічаються й такі, які видають звуки. Лялечки бражника «мертва голова» (Acherontia atropos) і лялечки метелика сатурнії Rodinia phugax вміють пищати.

У лялечок метеликів багато ворогів серед птахів, хижих і паразитичних комах. Засобом захисту лялечки від хижаків являється маскування. У деяких видів метеликів колір лялечок залежить від субстрату, на якому заляльковується гусінь. А ось лялечка метелика стрічкаря тополевого (Limenitis populi) вдається до обману комахоїдних птахів. В її скульптурній будові є деталь, яка зовні нагадує крапельку гемолімфи - крові комах. Розрахунок зроблений на те, що птах, побачивши «пошкоджену» лялечку, вважатиме її неїстівною, викинутою іншим птахом. Лялечка метелика Stilpnotia salicis вкрита пучками жорстких жовтих волосків, які служать для захисту від комахоїдних птахів і хижих комах. Крім камуфляжу деякі види лялечок застосовують для свого захисту і активні дії. Вони здатні звиватися і розгойдуватися, роблячи різкі рухи рухомими зчленуваннями кілець черевця з метою скинути з себе паразита.

Лялечка метелика Papilio machaon

Стадія лялечки у різних видів метеликів триває від одного-двох днів до декількох років, якщо лялечка впадає в так звану діапаузу. Поштовхом до такого уповільнення розвитку можуть служити тривалість світлового дня, температура навколишнього середовища, вологість та інші фактори.

Цікаво відзначити, що забарвлення крил майбутнього метелика залежить від того, в яких температурних умовах перебувала лялечка. Досліди показали, що з лялечок, які розвивались при низьких температурах, виходили метелики, у яких в забарвленні переважали темні тони, а з лялечок, які розвивались при більш високій температурі, з'являлися метелики з більш світлим забарвленням.

Вихід метелика Cethosia biblis з лялечки

Вихід метелика з лялечки - дуже відповідальний момент. Адже від того, як пройде вилуплення, залежатиме, яким стане метелик. Незалежно від того, в якому місці була лялечка (у землі, на гілочці рослини), метелику, який вийшов з неї, обов'язково потрібно забратись на будь-яке піднесене місце, щоб його крила змогли розправитись. У метелика, який щойно вийшов з лялечки, крила зморщені, часом навіть не схожі на майбутні крила. Але проходить час, і кров метелика - гемолімфа - яка посилено нагнітається в крила, розправляє їх. І тільки тоді перед нами постає знайоме легкокриле створіння. Так що, побачивши метелика, згадайте, скільки небезпек йому вдалося уникнути на всіх стадіях розвитку, щоб, врешті-решт, тішити наше око своєю витонченістю.

Про метеликів. Частина друга: після метаморфозу

Метелики здавна привертали увагу людини - як своєю красою, так і дивовижними метаморфозами, яких вони зазнають в ході розвитку. Пройшовши через глибоке перетворення, гусінь обертається на легкокриле створіння, яке без перебільшень можна назвати окрасою будь-якого природного співтовариства. В попередній частині циклу йшлося про нелегке «дитинство» цієї дивовижної комахи, сьогодні ж ми розповімо про те, що чекає на неї в «дорослому» житті.

Латинська назва ряду метеликів - Lepidoptera - перекладається як «лускокрилі». Дійсно, крила метеликів вкривають хітинові лусочки, як черепиця дахи будинків. Розрізняють три види лусочок: пігментні, забарвлення яких залежить від пігментних зерен, які в них знаходяться, оптичні - їх забарвлення залежить від заломлення світла, та пахучі.

Крило метелика Papilio polyxenes у збільшеному масштабі

Пахучі лусочки являють собою видозмінені волоски (втім, як і інші види лусочок) і можуть знаходитись не лише на крилах, а й на ногах та черевці метелика. Речовина, яка визначає запах пахучих лусочок, являється феромоном і служить для приваблення особин протилежної статі. Запах феромонів діє на дуже великих відстанях. Ще відомий французький ентомолог Жан-Анрі Фабр (1823-1915) звернув увагу, що самці сатурнії Saturnia pyriприлітають на запах самки, яка знаходиться на відстані 10-11 км!

У кожного виду метеликів свій запах. Іноді він приємний - деякі метелики пахнуть ваніллю, резедою, суницею, геранню, шоколадом. Але запахи пахучих лусочок бувають і неприємними. Деякі лусочки, наприклад, пахнуть цвіллю. Іноді запах метелика приємний для нашого нюху, але неприємний для інших тварин. Наприклад, самки і самці тутового шовкопряда (Bombyx mori) пахнуть мускусом. Припускають, що його запах, приваблюючи статевих партнерів, одночасно відлякує ворогів метелика.

«Прозорий» метелик Greta oto

Можливо, самець метелика знаходить самку не лише по запаху, а й вловлюючи її інфрачервоне випромінювання. Хоча метелики холоднокровні істоти, тобто температура їх тіла в цілому залежить від температури навколишнього середовища, під час польоту, при посиленій роботі мускулатури крилевого апарату, температура метеликів підвищується. І часом дуже сильно - наприклад, деякі метелики з родини совок (Noctuidae) при температурі навколишнього середовища -2°C можуть мати температуру тіла до +30°C.

Форма крил у метеликів різноманітна, але у більшості видів вони придатні для польоту. Правда, крила метеликів можуть виконувати й інші функції. Припускають, наприклад, що нижні крила у метелика очкового бражника (Smerinthus ocellatus) служать для відлякування ворогів. Верхні крила цього метелика мають захисне забарвлення. Зазвичай бражник сидить, склавши крила будиночком і прикривши нижні, на яких на яскравому тлі знаходиться по одній контрастній темній плямі. Але якщо до бражника наблизиться якийсь птах, той, відчувши небезпеку, піднімає верхні крила, і птах, побачивши ці «очі», в подиві зупиняється. Справа в тому, що широко розкриті очі викликають у птахів переляк, і цим користується не лише очковий бражник, а й інші види метеликів з подібним малюнком на крилах.

Бражник Macroglossum stellatarum

Зазвичай метелики в пошуках корму, статевого партнера або місця для відкладання яєць широко переміщаються в просторі. Але, наприклад, самки ряду метеликів мішечниць (Psychidae) позбавлені крил, зовні схожі на черв'ячків і майже не пересуваються. Метелик п'ядун-обдирало (Erannis defoliaria) також позбавлений крил і пересувається виключно за допомогою ніг.

Інші лускокрилі, навпаки, відмінні літуни. Такі, наприклад, бражники, здатні долати відстані в сотні, а часом навіть тисячі кілометрів. До подолання великих відстаней здатні метелики лопушниці (Vanessa cardui), адмірали (Vanessa atalanta), жалібниці (Nymphalis antiopa). Мігруючи, вони об'єднуються у величезні зграї.

Метелик Danaus plexippus

Відомий своїми міграціями метелик монарх (Danaus plexippus). Живуть монархи в США і Канаді, а восени летять на південь - до Флориди, в Центральну Америку, на Кубу, Багамські острови - і зимують там, з року в рік збираючись у величезних кількостях на одних і тих же деревах. Мабуть, ці дерева якось позначені монархами, тому що метелики, які прилітають до них, ніколи раніше їх не бачили - вони народилися на півночі. Перезимувавши, метелики знову летять в рідні краї і там, відклавши яйця, гинуть. А восени нове покоління монархів летить на південь - до дерев, на яких зимували їх батьки.

Але у більшості видів метеликів весь життєвий цикл проходить на одних і тих же територіях. Багато видів лускокрилих, які живуть в помірних широтах і на півночі, зимівлю проводять у стадії лялечки, інші - у стадії яйця або личинки. А такі види, як жалібниця, кропив'янка, лимонниця (Gonepteryx rhamni), зимують в стадії дорослої особини і навесні, прокинувшись, радують наше око раніше за інших метеликів.

Метелики білянки

Розміри метеликів різноманітні - від кількох міліметрів до 30 см в розмаху крил у мешканки Бразилії агрипини (Thysania agrippina) з родини совок. Така величина, напевно, близька до граничної: як і у всіх комах, система дихання метеликів представлена трахеями - розгалуженими мікроскопічними трубочками, які можуть надійно забезпечувати газообмін лише при відносно невеликих розмірах. Ось чому метелик не може бути завбільшки з орла або грифа.

Широко поширена помилка, що найбільшим метеликом у світі є Attacus atlas(максимальний розмах крил - 26 см), хоча насправді він знаходиться на четвертому місці за розмірами після агрипини, павиноочки геркулес (Coscinocera hercules) і птахокрила королеви Олександри (Ornithoptera alexandrae). Справа в тому, що цей метелик є не лише одним з найбільших, але і найкрасивіших в світі, в той час як крила його більш великих «родичів» забарвлені не так яскраво.

Метелик Attacus atlas

Різноманітна і манера польоту метеликів: від рівномірно частих помахів крил, як у представників родин товстоголовок (Hesperiidae) і строкаток (Zygaenidae), до ширяючого польоту метеликів з родин німфалід (Nimphalidae) і вітрильників (Papilionidae).

В ролі запилювачів квітів метелики зазвичай поступаються джмелям і бджолам. Проте деякі види рослин пристосувались виключно до запилення метеликами. Цікаві взаємини між південноамериканською юковою міллю (Pronuba juccasella) і рослиною з роду юка (Jucca filametosa). Метелики молі запилюють юку і одночасно відкладають в її квітках яйця. Після вилуплення гусениці поїдають частину зав'язей, але в решті завдяки запиленню утворюється насіння. Цікаво, що юка цвіте не щороку, але міль пристосувалась і до цього. Її лялечки можуть впадати в діапаузу на кілька років.

Міль Hypercompe scribonia

А на Мадагаскарі росте орхідея Angraecum sesguipedale, віночок якої сягає глибини 35 см. Там же живе бражник Моргана (Macresila morgani praedicta) - метелик з надзвичайно довгим хоботком, єдина комаха, яка може дотягнутись до нектару, захованого на самому дні віночка орхідеї.

Яких тільки кольорів немає в забарвленні метеликів! Південноамериканські лускокрилі з роду морфо (Morpho), забарвлені в синій та блакитний кольори та переливаються металевим блиском. Ці метелики дуже обережні і зазвичай не опускаються до землі ближче ніж на 6 м. У сонячну погоду блискучі метелики помітні на відстані до 300 м. Але більшість видів метеликів все ж намагаються маскуватись.

Метелик Morpho peleides

Метелики з родини скляниць (Sesiidae) наслідують деяким осам, бражники, наприклад, бражник жимолостевий (Hemaris fuciformis), - джмелям. Метелики з родини німфалід зі складеними крилами маскуються під опале сухе листя. Деякі види метеликів з родини совок маскуються під лишайники і досягають при цьому такої майстерності, що по малюнку на їх крилах можна навіть визначити вид лишайника. Цікава мімікрія у метеликів роду каліма (Kallima). Верхнє крило у них загострене, а нижнє нагадує черешок листа. Коли метелик, сидячи на гілці дерева, складає крила, то відрізнити його від листка абсолютно неможливо.

Інший вид мімікрії полягає в тому, що їстівні для тварин метелики маскуються під отруйних, неїстівних. Так, їстівні види білянок Dismorphia astyneme іPerchybris pyrrha мімікрують під неїстівних метеликів з родини Heliconidae.

Метелик Kallima philarchus

Метелики різняться і за способом складання крил. Більшість нічних метеликів складають їх крівлеподібно, а денні метелики, якщо не гріються на сонці, складають їх вертикально до субстрату. Нижня сторона крил більшості денних метеликів має маскувальне забарвлення. Якщо ж на нижньому боці верхніх крил є яскраво забарвлені місця, то відпочиваючі комахи їх ховають, засовуючи під нижні крила.

У денних метеликів в польоті верхні і нижні крила зчіплюються між собою і утворюють єдину площину. Зчеплення крил забезпечується гачками та виступом крила, за який ці гачки чіпляються.

Метелик-п’ядун

Метелики можуть розрізняти кольори і, як і всі комахи, мають стереоскопічний зір, тобто здатні оцінювати відстань. Більшість нічних метеликів вночі летить на яскраві джерела світла, так як в сутінках вони звикли летіти на більш світлий фон західного неба. Причому політ їх до світла не прямолінійний, а вигадливо зламаний в різних напрямках. Деякі види метеликів вночі летять лише на ультрафіолетове світло.

Вночі на метеликів полюють кажани. Вони ловлять їх у великих кількостях, але не завжди полювання буває вдалим. Справа в тому, що метелики здатні сприймати на відстані до 30 м ультразвукові сигнали полюючих кажанів. Виявивши таким чином переслідувача, метелик починає петляти, кидатися з боку в бік і часто рятується.

Політ метеликів (фото зроблене з великою витримкою)

Більшість метеликів харчується нектаром квітів, деякі - соком, який витікає з дерев. Перші весняні метелики п'ють талу воду і березовий сік. Деякі види тропічних метеликів, наприклад, вже згадувані морфо, люблять перебродивший банановий сік. Приваблені його запахом, вони злітаються до соку і, одурманені, стають в цей час абсолютно беззахисними. Тут їх можна брати буквально голими руками, що і роблять місцеві жителі та європейські колекціонери.

Багато метеликів мають скручений хоботок, але у лускокрилих з родини зубатих молей (Micropterigidae) цілком розвинені жуючі щелепи, оснащені зубовидними відростками. Харчуються вони квітковим пилком.

Метелик Papilio palinurus

Деякі тропічні метелики - кровососи. Їх грубий хоботок здатний проколювати шкіру ссавців. Припускають, що спочатку метелики проколювали шкірку фруктів, щоб напитися соку, а потім призвичаїлись пити кров. У тропіках також зустрічаються метелики, які харчуються сльозами тварин, переважно копитних, наприклад буйволів. Це, мабуть, єдиний випадок, коли метелики являються переносниками захворювань, в даному випадку очних.

Бражник «мертва голова» часто залазить у вулики і висмоктує мед. При цьому метелик гуде своїми сильними крилами і пищить. Причина писку, ймовірно, полягає в тому, що комаха випускає повітря з передньої кишки і приводить у коливання складки хітинового покриву ротової порожнини. В такий спосіб бражник обманює бджіл. Подібний писк видає новонароджена матка медоносної бджоли, даючи знати робочим бджолам про свою появу. Почувши голос матки, бджоли завмирають і навіть ціпеніють. Цим і користується бражник, коли краде мед.

Бражник Acherontia atropos

Інша цікава риса бражника «мертва голова» - світло-жовтий малюнок у формі людського черепа на чорному тлі його спинки (точніше - верхньої сторони грудей). Не дивно, що з цим метеликом у багатьох народів пов'язані всілякі забобони. У стародавній Англії, наприклад, вважали, що він перебуває в прямому контакті з чаклунами і нашіптує їм на вухо своїм тужливим голосом імена людей, які мають незабаром померти. Поява «мертвої голови» нерідко приводила в жах цілі села.

З метеликами взагалі пов'язано багато легенд. Стародавні греки вважали їх душами померлих. Греки і римляни одним і тим же словом - психе, аніма (psyche, anima) - називали душу і метелика. До речі, у стародавній Англії метеликів також вважали душами померлих. Їх так і називали - соулс (souls) - душі.

Метелик Voltinia dramba вмурований у бурштин

Викопні метелики відомі з юрського періоду. Багато екземплярів древніх комах збереглося в викопній скам'янілій смолі - бурштині. Прилипнувши колись до смоли, вони залишилися в ній назавжди. І ось тепер ентомологи збирають цілі колекції комах, замурованих в бурштині, який вимивається морською хвилею або викопується в кар'єрах. Найчастіше в бурштині знаходять мух (близько 50% всіх включень), на другому місці стоять жуки (4,5%) і лише на третьому (всього 0,1% знахідок) - метелики. Рідкісне потрапляння метеликів в смолу пов'язане з тим, що крила у них вкриті лусочками і волосками, які охороняли комах від прилипання. І, звичайно, дрібним метеликам зав'язнути в смолі було легше, ніж великим - в бурштині зустрічаються представники родин лускокрилих, які відрізняються невеликими розмірами: справжні молі (Tineidae), довговусі молі (Adelidae), листовійки (Tortricidae), вогнівки, мішечниці і деякі інші.

Сучасні метелики сильно страждають від зміни людиною навколишнього середовища - особливо в ситуаціях, коли під впливом антропогенних факторів зникають рослини, на яких годуються гусениці. Багатьох великих і красивих метеликів відловлюють колекціонери.

Міль Acraga coa (доросла особина «кришталевої» гусені з попередньої частини циклу)

Екологічні проекти з охорони лускокрилих повинні інформувати громадськість про важливість захисту метеликів і місць їх проживання. Адже без участі громадськості прогрес у природоохоронній сфері неможливий навіть за підтримки урядів країн і міжнародних природоохоронних організацій.

Види, які знаходяться під загрозою зникнення, повинні охоронятися в заповідниках, розташованих на територіях ареалів їх проживання. При господарському освоєнні територій повинно строго регламентуватись застосування пестицидів. Обов'язкова повна або строга часткова заборона вилову метеликів. Можливе проведення заходів зі штучного розведення метеликів з подальшим заселенням ними природних місць проживання.

Метелик Polyommatus icarus

Метелики завжди захоплювали людей - їм присвячувалися легенди, вірші, картини, книги. Нехай і ця робота буде ще одним пам'ятником прекрасним легкокрилих створінням.